"Гончар без круга, мов рослина без цвіту"

   Всім привіт! Вас вітають учні 7-А класу, Лисичанської ЗОШ № 10.

Майстри не знають суєти, і помислів корисних

Це горді люди, гончарі. З народження, з колиски.

Гончар — завзятий теж трудар. Потрібен, мабуть, Божий дар

 Творити з глини гарні речі — Макітру, горщик або глечик.

    Сьогодні ми вам розповімо, хто ж такий гончар, та історію самого українського гончарства.

  Гончарство в Україні

       Відоме в Україні з кінця мезолітичної доби. Досягло високого розвитку в добу трипільської культури. Гончарство періоду XVI–XVII століть  Від XVI—XVII століть гончарство безперервно розвивалося, ставши в XIX ст. однією з найважливіших галузей українського кустарного виробництва. Гончарі продавали свої найрізноманітніші вироби на ярмарках, а часом розвозили у віддалені райони.

     Головними районами українського гончарства були:  

 Полтавщина — колишні повіти Миргородський, Зіньківський (зокрема, Опішня), Констянтиноградський;     Чернігівщина — Городнянський (зокрема, Олешня), Ніжинський, Кролевецький, Новгород-Сіверський, Глухівський повіти та інші;     Київщина — Чигиринський, Черкаський, Уманський повіти;     Харківщина — Валківський, Охтирський, Ізюмський повіти;    Західне Поділля — Кам'янецький, Проскурівський повіти, зокрема: Адамівка (Віньковецький район), Смотрич (Дунаєвецький район), Сатанів (Городоцький район), Спасівка (Городоцький район), Товсте (Гусятинський район), Зіньків (Віньковецький район), Миньківці (Дунаєвецький район); Східне Поділля — Гайсинський повіт, зокрема: Бубнівка (Гайсинський район), Бар, Крищинці (Тульчинський район); Волинь — гончарство було зосереджене біля Овруча, Корця, Звягеля; Херсонщина — біля Цибулева, Павлиша; Галичина — на Розточчі (Глинськ, Немирів), Гавареччина (Гаварецька кераміка); Гуцульщина, Покуття, зокрема Гуцульська кераміка тощо.

Сучасне українське гончарство  

    Нині основні центри гончарства — Опішня, Хомутець, Бубнівка, Дибинці, Ічня, Косів, Гавареччина.  У липні 2006 року Громадською організацією «Київське регіональне об'єднання творців родових помість» у рамках проекту відродження давніх народних промислів створена Школа гончарного мистецтва у Києві.  У сучасному світі гончарні вироби майже повністю замінила набагато дешевша фабрична керамічна, скляна, пластмасова продукція. Гончарні вироби у XXI сторіччі цінують як автентичні народні вироби, колекціонують як сувеніри або витвори мистецтва.

Відомі українські гончарі

 Коломієць Захар Йосипович — опішнянський гончар. 

Матейко Катерина Іванівна (1910–1995) — український науковець, етнограф, кераміст, гончар, публіцист, краєзнавець та громадський діяч. 

Омеляненко Василь Онуфрійович — заслужений майстер народної творчості Української РСР. Ночовник Остап (1853–1913) — видатний український гончар, творець барокової глиняної скульптури; уродженець Міських Млинів. 

Поросний Василь Васильович(1873, с. Міські Млини — 1942, Москва) — український радянський народний майстер художньої кераміки. 

Пошивайло Гаврило Ничипорович (7 квітня 1909 — 24 січня 1991) — один із творців української народної кераміки ІІ половини XX століття, представник опішнянської школи художньої кераміки. 

Пошивайло Явдоха Данилівна (Бородавка) (1910–1994 р.) — гончарна малювальниця,

представниця опішнянської школи художньої мальовки. Оздоблювала твори чоловіка Гаврила рослинними й зооморфними декоративними композиціями.

чоловіка Гаврила рослинними й зооморфними декоративними композиціями. Рощиб'юк Михайло Іванович — майстер художньої кераміки, член НСХУ. Селюченко Олександра Федорівна(1921–1987) — українська керамістка, народна майстриня. 

Шиян Ольга Галактіонівна — майстер народної керамічної іграшки та скульптури.

Лебіщак Юрій (1873–1927) — видатний український технолог-кераміст, завідувач Опішнянського гончарного навчально-показового пункту Полтавського губернського земства (1912–1921)

 Сподіваємось, що ця інформація була вам цікавою та корисною. Заходьте на наш блог, щоб детальніше дізнаватися, ту чи ншу інформацію. Дякуємо вам.